Корупція (від лат. corrumpere — псувати) — злочинна діяльність, яка полягає у використанні посадовимиособами їх прав і службових можливостей для особистого збагачення; підкупність і продажність громадських і політичних діячів.

Найчастіше термін застосовується по відношенню до бюрократичного апарату і політичної еліти. Характерною ознакою корупції є конфлікт між діями посадової особи та інтересами його працедавця або конфлікт між діями виборної особи і інтересами суспільства. Багато видів корупції аналогічні шахрайству, що здійснюється посадовою особою, і відносяться до категорії злочинів проти державної влади.

 

         Корупції може бути схильна будь-яка людина, що володіє дискреційною владою — владою над розподілом якихось ресурсів, що не належать йому, на свій розсуд (чиновник, депутат, суддя, співробітник правоохоронних органів, адміністратор, екзаменатор, лікар тощо). Головним стимулом до корупції є можливість отримання економічного прибутку (ренти), зв'язаного з використанням владних повноважень, а головним стримуючим чинником — ризик викриття і покарання.

Згідно макроекономічним і політекономічним дослідженням, корупція є найбільшою перепоною до економічного зростання і розвитку, здатною поставити під загрозу будь-які перетворення.

 

Орієнтовний перелік посад державних службовців, які працюють у сферах, де існує високий ризик прояву корупції

 

Попередження про обмеження, пов'язані з прийняттям на службу в органи місцевого самоврядування та проходженням служби

 

Примірна програма перевірки місцевих органів виконавчої влади та надання методично-консультативної допомоги органам місцевого самоврядування щодо стану роботи з питань запобігання проявам корупції

 

Адміністративно-правовий механізм запобігання корупції

 

Методичні рекомендації з питань запобігання та протидії корупції (Наказ Головдержслужби України від 26.12.07. № 337)

 

Методичні рекомендації для державних органів та органів місцевого самоврядування з питань протидії корупції (Наказ Головдержслужби України від 13.10.05. № 244)